Проблеми переселенців в Дніпрі очима працівника місцевого соцзахисту – Радник з питань ВПО

Проблеми переселенців в Дніпрі очима працівника місцевого соцзахисту

Для того, щоб переселенці були достатньо інтегровані в нове середовище, їх треба забезпечити житлом. 

У Дніпропетровській області зареєстровано 74 тисячі внутрішньо переміщених осіб, майже 36 тисяч із них мешкають у Дніпрі. Щодня їм допомагають соціальні працівники профільного департаменту облдержадміністрації.

Про складнощі під час роботи з переселенцями — в історії Юрія Петренка, заступника директора Департаменту соціального захисту Дніпропетровської облдержадміністрації.

Про перших переселенців

У системі соціального захисту я працюю останні чотири роки. Гадаю, що, коли людина потрапляє в біду, не можна відвертатися від неї. Своїх колег я закликаю розуміти людей, їхні потреби та емоції.

Для перших переселенців у Дніпрі працювали два штаби — у Державній службі з надзвичайних ситуацій і облдержадміністрації. Також біля вокзалу був розташований благодійний фонд з кімнатами для тимчасового перебування. Соціальні працівники вели облік переселенців — записували їхні контакти, аби міжнародні організації могли надати гуманітарну допомогу.

Мені запам’яталася жінка з Луганської області. Вдома у них із чоловіком був бізнес. Коли його забрали сепаратисти, подружжя вирішило виїжджати. Уже тут чоловік захворів на рак і помер. Я був здивований тим, як трималася жінка, адже в такій ситуації важко не опустити рук.

Про складнощі та перешкоди

Було дуже складно працювати спочатку, коли не було жодних законодавчих актів. Але й коли вони з’явилися, почалася плутанина. Наприклад, було незрозуміло, чи потрібен штамп Міграційної служби, чи можна без нього призначати виплати. Дехто із соціальних робітників боявся порушити постанову Кабміну і не призначав виплати, що викликало обурення з боку суспільства.

Зараз є невдоволення перевірками фактичного місця проживання — як з боку переселенців, так і з боку соціальних працівників, адже для них це велике навантаження. Особисто я також не згоден із тим, що працездатному переселенцю, який не влаштувався на роботу, відміняють адресну допомогу і потім, коли він влаштується, її не можуть призначати знову.

Про упередження з боку суспільства

Можна десять разі допомогти людині і один раз не мати змоги це зробити — вона запам’ятає негатив. Тому як держслужбовці ми чуємо багато критики з боку суспільства. Однак я не скажу, що відчуваю упереджене ставлення до себе та своїх колег.

Я наполягаю на тому, що соціальний захист має бути більш людяним. Ми не повинні чекати звернень, ми самі маємо шукати людей, що потребують допомоги. Необхідно підвищувати рівень культури соціальних працівників. Тоді й думка суспільства про держслужбовців змінеться на краще.

Колись я питав таксиста з донецькими номерами, чи відчуває він у Дніпрі упереджене ставлення до переселенців. Він мені відповів, що, навпаки, свого часу отримав багато допомоги від місцевих. Хоча, звісно, всюди є неприємні люди, що можуть обурюватися одному лише факту того, що тут є переселенці.

На мою думку, аби переселенці були достатньо інтегровані в нове середовище, їх треба забезпечити житлом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *