. – Радник з питань ВПО

.

Безкоштовна медицина, безкоштовні автобуси, безкоштовні готелі для громадян «звідти».  Досвід Грузії у вирішенні проблем переселенців та реінтеграції окупованих територій.

Досвід Грузії у вирішенні проблем, породжених війною та окупацією став предметом прискіпливого вивчення в Україні. З 2014 року спочатку грузинські військові, а згодом чиновники та громадські активісти діляться здобутим тяжкими зусиллями досвідом подолання наслідків збройного протистояння та агресії Росії. Окремою темою, яку варто вивчати на грузинському прикладі є вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб. На початку 90-х років через внутрішні конфлікти в Грузії більше 400 тис. громадян стали переселенцями. Тривалий час держава не звертала увагу на проблеми цих громадян, допоки до справи не взялися неурядові організації за підтримки міжнародних партнерів. Саме про цей досвід роботи із гуманітарними наслідками війни та окупації впродовж двох днів на базі Міністерства тимчасово окупованих територій розповідали запрошені представники Грузії. Зустрічі проходили в рамках проекту технічної допомоги  Уряду України з використанням досвіду Грузії. Участь у заходах взяли і представники програми «Радник з питань ВПО», які мали змогу розповісти учасникам про власний досвід співпраці з органами державної влади щодо вирішення проблем громадян України, які постраждали внаслідок війни та окупації.

Але не менш цікавими були розповіді грузинських колег про свою діяльність в цій сфері. Коли в країні розпочався пошук шляхів вирішення конфлікту та його наслідків, неурядові організації визначали своїми пріоритетними завданнями укріплення миру та поступове примирення сторін протистояння. Ключовими елементами обраної для цього стратегії були:

  • побудова держави, яка б захищала права та інтереси громадян;
  • розвиток місцевих громад;
  • відновлення довіри та руйнування стереотипів між громадами, розділеними війною;
  • створення для цього спеціальних державних та недержавних інституцій.

На питання, як зацікавити представників обох сторін в участі в цьому процесі примирення грузини дали просту та, як виявилося, достатньо ефективну відповідь – зацікавити через соціальні та економічні програми і проекти. Повертати людей, а потім територію – так можна описати головну ідею обраної стратегії. Для цього кожного року на окупованій території Абхазії грузинські урядові та неурядові організації запроваджували в середньому до 30 проектів, спрямованих на реінтеграцію мешканців. Це і підтримка підприємницької діяльності, і професійна освіта та стажування, грантова підтримка місцевих ініціатив.

На практиці це означало започаткування таких ініціатив, які б демонстрували мешканцям окупованих територій переваги повернення в склад Грузії. З цього досвіду грузинські колеги окреслили кілька простих та цінних рекомендацій.

Для примирення та відновлення довіри між сторонами конфлікту важливо:

– формування простору для діалогу між населенням по обидва боки лінії розмежування;

–  забезпечення нормальних житлових умов для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) «тут і зараз»;

–  інтеграція ВПО в місцеві громади замість створення окремих компактних поселень;

–  фінансування економічної діяльності ВПО із врахуванням їх навичок та досвіду.

 

Важливим завданням, яке ставили перед собою грузинські неурядові організації (НУО) було визначити точки перетину та спільних інтересів сторін конфлікту для виконання спільних проектів. Організація дискусії, обговорення на нейтральні теми, розвиток НУО на окупованих територіях та державних інституцій, які працюють на примирення – ось на що витрачали свої сили організації, які поставили собі за мету примирити розірвані війною та ворожнечею частини країни.

Жіночі організації реалізовували проекти з обміну дітьми між родинами ВПО та родинами з місцевих громад, освітні програми для дітей та матерів з окупованих територій. Уздовж лінії зіткнення була створена мережа клубів примирення, в яких могли зустрітися мешканці по різні боки лінії розмежування.

На початку роботи ці організації звинувачували в зраді та співпраці із окупантами, але вже згодом держава визнала важливість їхньої роботи та всіляко підтримувала їх. Сама держава також брала активну участь в цьому процесі примирення.

Наразі громадяни змушені витрачати величезні гроші та час на те, щоб приїхати на той чи інший бік лінії розмежування, стикаючись при цьому із величезною небезпекою. В Грузії навпаки намагалися всіляко полегшити життя громадянам по той бік лінії розмежування, демонструючи тим самим зацікавленість держави в їх поверненні. Для мешканців окупованих територій держава у партнерстві із міжнародними організаціями запроваджувала спеціальні програми безкоштовної медичної допомоги, між територіями курсували безкоштовні автобуси, якими мешканці Абхазії могли скористатися для поїздки за продуктами на підконтрольні Грузії території. Для таких громадян працювали безкоштовні готелі. Велику роль також відігравали міжнародні організації, які надавали допомогу впродовж багатьох років.

В результаті за 23 роки більше 73 000 осіб, постраждалих внаслідок конфліктів в Грузії, отримали допомогу в рамках програми примирення. Ефективність цих кроків доводила реакція влади на окупованих територіях. Наприклад, у відповідь на програми з поширення діалогу та обміну між територіями, влада Абхазії почала створювати штучні бар’єри для реалізації програми примирення.

І хоча про повне повернення територій, окупованих Росією, говорити зарано громадяни по той бік лінії розмежування знають, що вони потрібні своїй батьківщині, і на їхнє повернення чекають.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *